ФАЛАНСТЕ́Р, у, ч. Палац для фаланги (у 3 знач.). Члени фаланги повинні жити в спільному будинку. Такий будинок, де живе фаланга, Фур’є називав фаланстером (Нова іст., 1956, 121); В думках [Т. Шевченко] сперечався з ним [Ш. Фур’є] з приводу організації фаланстерів, — вважав це чимсь надто далеким від життя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 554.