ФАЛЬШУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. фальшува́ти. В одній крамниці мене трохи не побили, як я заплатив срібного семигривеника, і хотіли віддати під суд за фальшування грошей. Виявилось, що семигривеник був зовсім не срібний (Сам., II, 1958, 256); — Одно ясно — трапилося фальшування: замість отрути агроном дав якийсь звичайний порошок… (Донч., І, 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 557.