ФАНАБЕ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Триматися з фанаберією, пихато. Ян перебив йому мову. — Лайдаче, попив козакову горілку, та ще й фанаберишся? (Панч, Гомон. Україна, 1954, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 558.