ФАНТА́СТИКА, и, ж.
1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка. Записав од осетина Олексія Хостнаєва.. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (Вас., IV, 1960, 47); Найскладніші завдання з математики.. або найзахопливіші мрії з подорожувань та фантастики завжди в товаристві «академіка» Захара і за його допомогою вирішувалися просто й приємно (Ле, Право.., 1957, 15); Світ постав перед ним то як могутня соковита реальність, то як жагучо-приваблива фантастика (Дмит., Наречена, 1959, 91); // Зображення подій, явищ у надприродному вигляді, не існуючих у дійсності; казкова основа мистецького твору. Невдатна претензія на реалізм гірше псує правдоподібність твору, ніж щира фантастика (Л. Укр., VIII, 1965, 158); Залишаючи деяку фантастику і таємничість у зображенні подій, поети-класики в основу своїх балад кладуть цілком реальні факти з народного життя (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 168).
2. збірн. Жанр літератури, а також твори, що описують явища, події нереальні, не існуючі в дійсності, які містять казкові образи. Художня література взагалі, а отже й фантастика, — це насамперед пізнання через образне узагальнення (Літ. Укр., 18.V 1971, 4); Жанр наукової фантастики — вельми складний і трудний літературний жанр (Смолич, Перша книга, 1951, 78).
3. Щось видумане, нереальне, пов’язане з фантазією. Фантастика в науково-фантастичному творі повинна бути здійсненною, корисною, а не безглуздою, непотрібною нам (Донч., VI, 1957, 594); Штучний супутник Землі запущено! З галузі фантастики він перейшов у сферу реальності й точних досліджень (Веч. Київ, 7.Х 1957, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 561.