Що oзначає слово - "фанфара"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ФАНФА́РА, и, ж.

1. Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Комісар зійшов східцями аж до води і привітно чекав міністра — доки той ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гімна. Фанфари пронизливо співали (Ю. Янов., II, 1958, 110); А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 97); [Зорін:] А, скелі рвуть! (Фанфара сурмить «відбій»). Як приємно, ще бойова фанфара вже кличе не в бій, а до мирних подвигів (Баш, Дніпр, аорі, 1953, 6); Гучно й дрібно вдарили барабани, протяжно й голосно заспівали блискучі фанфари (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).

2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті. Ішла героїчна п’єса про Сталінград, з фанфарами в увертюрі і громом канонади за кулісами (Дмит., Наречена, 1959, 128); Вітальна фанфара; // Короткий трубний сигнал.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 562.