ФАСО́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Поводитися з показним шиком; хизуватися, форсити, франтувати. Учень паралельного десятого [класу] фасонив перед дівчатами в новому дорогому костюмі (Ряб., Жайворонки, 1957, 224); На голові ціла шапка наполовину сивого волосся. Воно вилося густим смушком, і хто бачив Боровика вперше, міг подумати: фасонить старий, завивками захоплюється (Збан., Переджнив’я, 1955, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 568.