ФЕЙЛЕТО́Н, у, ч.
1. заст. Розділ газети (спочатку додатковий аркуш, а потім підвал сторінки), в якому друкувались статті на побутові теми, про мистецтво, літературу, а також художні твори.
2. заст. Критична стаття про мистецтво, музику, літературу. [Острожин:] А треба, знаєте, ще скінчити фейлетон; гулянки гулянками, а велике колесо цивілізації потребує своєї жертви… (Л. Укр., 11, 1951, 15).
3. Невеликий літературно-публіцистичний твір, у якому висміюються та засуджуються якісь недоліки, потворні явища суспільного життя. Було в газетах чимало й фейлетонів, в яких картали нечистих на совість людей (Грим., Подробиці.., 1956, 127); Великого поширення набрав у нас фейлетон на фактичному матеріалі (Рад. літ-во, 9, 1968, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 573.