ФЕ́ЛЬДШЕРСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до фе́льдшер. Фельдшерські обов’язки; // Належний фельдшерові. Фельдшерський халат; // Пов’язаний з діяльністю фельдшера, його лікувальною практикою. В селах, розташованих більш як за 10 км від дільничної лікарні або амбулаторії, організовуються фельдшерські чи фельдшерсько-акушерські пункти (Заг. догляд за хворими, 1957, 21); // Який готує фельдшерів. — Знаєте, одна моя кузина ходить на фельдшерські курси… (Л. Укр., III, 1952, 616); Усі [випускники] намірялися роз’їхатися по школах: по фельдшерських, по семінаріях, по технічних (Вас., І, 1959, 182).
2. у знач. ім. фе́льдшерська, кої, ж. Приміщення для фельдшерів. У фельдшерській, куди привезли Ганну, її вже чекали старичок-фельдшер у білім халаті і панич Вольдемар (Гончар, Таврія, 1952, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 574.