ФЕН1, у, ч. Сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини. До 5-6 годин ранку — найменший рівень води, і саме в цей час слід переходить брід. Змінюють цю картину тільки проливні дощі та інтенсивне розтавання снігу в час спеки й фену (В дорогу, 1953, 59).
ФЕН2, а, ч. Електричний прилад для сушіння волосся, рук і т. ін. струменем нагрітого повітря.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 575.