ФЕ́НХЕЛЬ, ю, ч. Дво— або багаторічна ефіроолійна рослина родини зонтичних, олію якої використовують у харчовій і парфюмерній промисловості, а також у медицині. Коріандр, тмин та фенхель вирощують для одержання насіння [зерна], з якого добувають ефірну та жирну олію (Ол. та ефір. культ., 1956, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 576.