ФЕРЕДЖЕ́, невідм., с. Вид плаща, у який жінки-мусульманки, виходячи з дому, закутуються з голови до ніг, залишаючи відкритими тільки очі. Висунула [Фатьма] з-під фередже білий випещений вид (Коцюб., І, 1955, 397); Жінки в білих фередже, із закритими обличчями приходили до фонтана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 577.