ФЕРМЕ́НТНИЙ, а, е, хім., біол. Стос. до ферменту (у 1 знач.). Мечников створив основи ферментної теорії імунітету, вважаючи фагоцитоз за внутрішньоклітинне травлення (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 310); // Який відбувається з участю ферментів. Дослідженнями останніх років встановлений ряд особливостей хімічного складу й ферментної активності м’язів при експериментальній м’язовій дистрофії (Укр. біох. ж., XXVII, 4, 1955, 477); // Який є ферментом. Саме ферментні білки — каталізатори всіх реакцій обміну речовин — приводять у рух найскладнішу машину життя (Наука.., 3, 1967, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 578.