ФЕРМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., хім., біол.
1. перех. Піддавати ферментації. Субкультура, виділена з печінки, ферментувала повільно глюкозу й маніт (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 45).
2. неперех. Перебувати в стані ферментації. *Образно. Самчук дивиться на світ ще тільки через вікно, але ненависть в ньому ферментує (Мельн., Поріддя.., 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 578.