ФИ́РКНУТИ1, ну, неш, док. Однокр. до фи́ркати 1. Жучок [пес] невдоволено фиркнув (Мокр., Острів.., 1961, 12); Фиркнув кінь, тривожно пирхнула свиня — і всі звірі зникли в лісовій хащі (Веч. Київ, 10.I 1957, 3); Степанида зирк на батька, та як фиркне — трохи кавуном не подавилася (Л. Янов., І, 1959, 336); Машина.., фиркнувши кілька разів і обдавши цікавих гостей сизуватим димком, рушила з місця… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 155); — Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! — презирливо фиркнув Левко й одвернувся до вікна (Стельмах, І, 1962, 532).
ФИ́РКНУТИ2, ну, неш, док., діал. Однокр. до фи́ркати2. Ледво Герш положив на нього [коня] руку, аж той зірвався на рівні ноги, фиркнув ногами (Фр., VIII, 1952. 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 581 - 582.