ФЛАНГО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до флангу, який перебуває на фланзі, який здійснюється з флангу, на фланзі тощо. Можна вночі взяти Кардашин і піти фланговою атакою на Олешки (Ю. Янов., І, 1954, 272); Іващенко наказав підсилити флангову охорону (Сміл., Зустрічі, 1936, 155); Завдання флангової групи, куди було призначено і мене, полягало в тому, щоб перевірити, чи немає німців у ближчому хуторі (Багмут, Записки.., 1961, 110).
&́9651; Фланго́вий рух; Фланго́вий марш (мане́вр, марш-мане́вр)
— рух (марш, маневр) уздовж фронту, який здійснюється з метою захоплення або обходу флангу противника.2. у знач. ім. фланго́вий, вого, ч. Крайній на фланзі лави, шеренги. Прибігають троє партизанів. [Свашенко:] О, й флангові наганяють (Мик., І, 1957, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 604.