ФЛІБУСТЬЄ́Р, а, ч.
1. У XVII — на початку XVIII ст.— морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації.
2. У XIX ст. — північноамериканський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної і Центральної Америки.
3. мн. У США — особи, що влаштовують обструкцію в конгресі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 606.