ФОКУСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., спец.
1. Збирати (промені, електрони тощо) у фокусі (див. фо́кус1 1). Система лінз, встановлена в ньому [мікроскопі], збирає світлові промені в один пучок — фокусує їх — і, спрямувавши на досліджуваний предмет, дає можливість побачити частинки розміром до двох стотисячних сантиметра (Наука.., 11, 1965, 4); // Спрямовувати в якусь точку, якесь місце зібрані, зосереджені промені, електрони і т. ін. Щоб не порушувати здорової тканини, пухлину опромінюють з усіх боків, фокусуючи пучок проміння в потрібне місце (Знання.., 2, 1966, 10).
2. Регулювати оптичну систему (фотоапарата, кіноапарата, телескопа і т. ін.) для одержання чіткого зображення; наводити зображення на різкість. Блискавку краще фотографувати вночі, фокусувавши фотоапарат на нескінченність (Довідник фот., 1959, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 612.