ФОРЕ́ЙТОР, а, ч., заст. Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом. На шкапі хмурій та кудлатій Сидить форейтор бородатий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 617.