ФОРМА́НТ, а, ч., лінгв. Частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи; служить для словотвору і словозміни; афікс. При переході в клас службових слів прислівники втрачають здатність самостійно передавати ознаки й ознаки ознак і починають відігравати роль формантів, тобто вказувати на різного характеру зв’язки між повнозначними словами — носіями понять (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 469).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 621.