ФО́РМЕНИЙ, а, е.
1. Прикм. до фо́рма 10; який є формою або частиною форми. На грудях [у панка] одтопирились [відстовбурчилися] верхні краї форменого сюртука, застебнутого внизу на два гудзики (Мирний, І, 1949, 253); Одягнений він був у моряцький білий формений костюм (Трубл., Мандр., 1938, 136); Входить Сашко у форменому залізничному кашкеті, в білій сорочці (Зар., Антеї, 1962, 209); — Хлопці! — заклопотано заговорив Флегонт, поспіхом підперезуючись форменим лакованим поясом з мідною бляхою (Смолич, Мир.., 1958, 31).
2. розм. Справжній, дійсний. Яка гарна річ — зимова природа, коли вона формена (Ю. Янов., І, 1954, 48); — Вилізу на клуню — і то голова крутиться. А як підтягнуть під самі хмари та попокрутять мертвими петлями? Що тоді з мене буде? Формена ганчірка (Тют., Вир, 1964, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 622.