ФОРМОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
1. Те саме, що формотво́рення.
2. Шукання нових форм у мистецтві, пов’язане з ідеями формалізму. Відчуження мистецтва від політики, ізоляція його від суспільно значимих проблем штовхає митця на манівці ідейної індиферентності, порожньої формотворчості (Рад. літ-во, 10, 1968, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 623.