ФОРПО́СТ, у, ч.
1. Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні. Оборонний форпост залізничного вузла радянські війська поставили з добре укріпленою мінами лінією (Ле, Право.., 1957, 189); Коли стрільба ущухла, до форпостів бузьких козаків прибув парламентер трьохбунчужного паші з проханням сказати про умови здачі фортеці (Добр., Очак. розмир, 1965, 257); Запорожжя являло собою південний форпост Російської держави, який мав немаловажне значення в умовах частих сутичок з Туреччиною і Кримським ханством (Іст. УРСР, І, 1953, 342); // Передня позиція на певній ділянці фронту.
2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення. Спорудження потужних домен і мартенів зробили середнє Подніпров’я сталевим форпостом України (Цюпа, Україна.., 1960, 199); Кримська астрофізична обсерваторія Академії наук СРСР — один з найбільших у Європі наукових форпостів астрономії (Наука.., 10, 1969. 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 626.