ФОРСИ́ТИ, ршу́, рзи́ш, недок., розм. Триматися є форсом, хизуватися, хвастатися, виставляти напоказ що-небудь, прагнути вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). Була осінь, солом’яні брилі вже не йшли в сезон, але день випав зовсім літній, а вуличні гуляки тим і форсили, що починали літо першими, а закінчували останніми (Смолич, Світанок.., 1953, 25); — Ти носиш [зброю] з собою? Вдень? — І вдень, і вночі. — Леонід! Щоб це було востаннє, — в голосі дівчини прохопились наказові нотки. — Навіщо форсити? Ти чуєш? (Гончар, IV, 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 626.