ФО́СФОР, у, ч. Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне поширення в природі у складі деяких мінералів (фосфоритів, апатитів), а також становить одну з важливих складових частин організму людини, тварин і рослин. Руда, звільнена від кисню й фосфору, ставала ще сліпучішою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 316); В голові їм паморочилося від пекельних пахощів, які сповнювали майстерню, а найдужче, мабуть, від випарів фосфору (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 407); У грунтах звичайно є багато фосфору.., однак рослинам часто не вистачає цього елемента живлення. Це пояснюється тим, що більша частина фосфору недоступна або малодоступна для рослин і знаходиться у формі органічних і труднорозчинних мінеральних сполук (Мікр. ж., XVII, 5, 1960, 25); Їжа, багата на вітаміни й солі, а також фосфор (м’ясо), сприятливо діє на посилення обміну речовин і тим самим допомагає ліквідації рахіту (Хвор. дит. віку, 1955, 130); Білий фосфор; Червоний фосфор; Чорний фосфор; *У порівн. Її витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (Коцюб., І, 1955, 316); — Стільки любові розхлюпали ми на хвилях моря, що вона й досі горить у тих місцях, як фосфор (Ю. Янов., II, 1958, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 630.