ФОСФОРИ́ТИСЯ, и́ться, недок., розм. Світитися фосфоричним світлом. Намети чистого снігу на клумбах наче фосфорилися, а нерухомі дерева, запорошені інеєм, були схожі на величезні кришталеві вази (Гур., Життя.., 1954, 90); До віконця підійшов кінь, виставив свою голову з продовгастою білою лискою і став розглядати полум’я в печі. Його очі так фосфорились, що від них немовби посвітліло в хаті (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 630.