ФОТОГРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. За допомогою фотографічного апарата діставати зображення кого-, чого-небудь на світлочутливому матеріалі (плівці, пластинці). Скінчивши фотографувати, він елегантно шаркнув черевиками й кинувся подавати Юлі пальто (Донч., V, 1957, 222); І в аматорських гуртках Палацу піонерів, і вдома Валя споруджував двигунці, майстрував іграшкові електропоїзди, фотографував саморобним апаратом ровесників-шибайголів з усього Подолу (Гончар, IV, 1960, 79); // перен. З дуже великою точністю відтворювати, копіювати кого-, що-небудь (у художній творчості).
2. спец. Спостерігати і хронометровано фіксувати які-небудь дії, прийоми роботи, процеси і т. ін. з метою дослідження.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 633.