ФОТОГРАФУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Ставати, позуючи, перед фотографічним апаратом для одержання відбитку, зображення на світлочутливому матеріалі (плівці, пластинці). Вона палала бажанням швидше фотографуватися для портрета в газеті (Ів., Вел. очі, 1956, 82); — Не любите фотографуватись? Я теж. — Терпіти не можу. Сфотографують тебе і як навмисне всі зморшки повип’ячують (Довж., І, 1958, 487); Після кожного виступу артистам підносили квіти. Потім їм показували цехи, лани. З ними фотографувалися на згадку (Ткач, Арена, 1960, 198).
2. Пас. до фотографува́ти. Штучна комета може спостерігатися і фотографуватися оптичними засобами, обладнаними світлофільтрами, що виділяють спектральну лінію натрію (Рад. Укр., 4.I 1959, 1); Матерія є філософська категорія для означення об’єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях її, яка копіюється, фотографується, відображується нашими відчуттями, існуючи незалежно від них (Ленін, 18, 1971, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 633.