ФРАНТИРЕ́Р, а, ч. Французький партизан-доброволець, що боровся в тилу ворожих військ під час воєн у XIX ст. та під час другої світової війни (на відміну від партизанів регулярно діючих з’єднань). Майже двадцять років тому, відразу після [другої світової] війни, було опубліковано невеличкий збірник, до якого ввійшли передсмертні листи французьких героїв, закатованих гестапо,— франтирерів і партизанів (Ком. Укр., 5, 1965, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 641.