ФРА́ЄР, а, ч., розм., зневажл. Про франтувату, пусту, нікчемну людину. [Бухта:] Палуба флагмана гірша за конюшню. До чого довели!.. Сухопутні фраєри ви, а не моряки (Корн., І, 1955, 45); // У злодійському арго — новачок. — Жаль мені стало хлопця, бо я вже доміркувався, що то якийсь зовсім ще зелений «фраєр» (Фр., II, 1950, 341); — Фраєр ти..! І хороший ти, видать, парень, свой парень, а фраєр… (Вишня, І, 1956, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 638.