ФРЕ́СКА, и, ж.
1. Картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. Найстаршим і найцікавішим пам’ятником побуту скоморохів на Русі, крім частих згадок про них в різних писаннях церковних, є знамениті фрески на стінах.. притвора Софійського собору в Києві (Фр., XVI, 1955, 210); Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Л. Укр., II, 1951, 385); У фресках, якими здобнив [оздобив] вежі, Сивоок намагався підсвідомо передати свої судження про світ і людей (Загреб., Диво, 1908, 678).
2. Живопис фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. Київський державний художній інститут почав виховувати кадри художників-монументалістів. Вони вивчають техніку мозаїки, фрески, сграфіто (Мист., 4, 1966, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 643.