ФРИВО́ЛЬНИЙ, а, е. Легковажний, не зовсім пристойний. Я ж благав її, мадам. Ох, простіть, я не фривольний Гетеанець, я належу До моїх поетів швабських… (Л. Укр., IV, 1954, 186); Так поважно настроєний поет [М. Філянський] через 20 сторін впадає однак у доволі фривольний тон (Коцюб., III, 1956, 24); Бранець сухим скрипучим голосом натужно проспівав йому рідною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок коломийки (Гончар, III, 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 644.