ФРО́НДА, и, ж.
1. Громадсько-політичний рух проти абсолютизму у Франції середини XVII ст. Йому [Філіппу] довелось тікати після кривавого приборкання фронди, яка за роки боротьби так і не спромоглась повалити абсолютизм (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 73).
2. перен., книжн. Взагалі будь-яка опозиція на грунті особистих мотивів, намір суперечити, досаждати кому-небудь, критикувати когось, щось.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 644.