ФРІГІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до фрігі́йці і Фрігія. О, Зевс! О, батечку мій рідний! Огляньсь на плач дочки своєй [своєї]: Спаси народ Фрігійський бідний. Він діло єсть руки твоєй [твоєї]. Як маєш ти кого карати? Карай мене,— карай! я мати (Котл., І, 1952, 245); // Власт. фрігійцям, такий, як у фрігійців. [Кассандра:] Ти наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь. [Гелен:] Або як вуж? Фрігійський розум, сестро! (Л. Укр., II, 1951, 294).
Фрігі́йський ковпа́к; Фрігі́йська ша́пка — у давніх фрігійців головний убір, що мав форму високого ковпака звичайно червоного кольору з вузьким загнутим наперед верхом; такий же убір носили звільнені раби в стародавніх Греції й Римі і як символ свободи — французькі патріоти буржуазної революції XVIII ст. А гості нові ще заходять у дім,— Недавно прибулий корсар із Мореї, У шапці фрігійській на чубі рудім (Бажан, Роки, 1957, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 644.