ФУГА́С, у, ч.
1. Заряд вибухівки у водонепроникній оболонці, який звичайно закладають у грунт або занурюють у воду, щоб вибухом заподіяти ворогові втрат у живій силі й техніці; руйнівна сила зумовлюється дією вибухової хвилі. Ворог вступає в село.. Вибухають фугаси, покладені і замасковані перед відступом (Трубл., І, 1955, 61); Мушкетери перекололи турків.., але зопалу наскочили на фугаси. Несподівано гримнуло кілька одночасних вибухів, від яких полягло кілька десятків солдатів (Добр., Очак. розмир, 1965, 166).
2. розм. Розривний снаряд, що використовується перев. для руйнування укріплень. Важкий фугас прошелестів над головами, глухо розірвався десь за горбами (Коз., Серце матері, 1947, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 648.