ФУЗИЛЕ́Р, а, ч., іст. Солдат французької, прусської та інших армій в XVII-XVIII ст., озброєний фузією; // Піхотинець російської армії початку XVIII ст., озброєний фузією. Гренадери й фузилери знову обернули свої багнети проти турків, вліво, вирвались наперед і вдарили по правому флангові турків донські козаки і легкокінна кавалерія (Добр., Очак. розмир, 1965, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 649.