ФУНКЦІОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виконувати свої функції; бути в дії, діяти, працювати. На багатьох заводах нині функціонують електричні транспортери рідких металів (Наука.., 1, 1966, 7); В яблуні й груші плоди утворюються переважно на коротких плодових гілочках, які при правильному догляді за деревами функціонують досить довго (8-18 років) (Сад. і ягідн., 1957, 219); Людський організм може нормально функціонувати лише в умовах, які забезпечать прояв його розумової і фізичної активності (Наука.., 7, 1961, 15); // у сполуч. із сл. я к та деякими іменниками. Виконувати функцію, відігравати роль того, що названо відповідним іменником. Специфічний товарний вид, з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 653.