ФУНІКУЛЕ́Р, а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках. По обіді їду купатися, це доволі далеко і тим невигідно, бо доведеться підніматися на острів фунікулером (Коцюб., III, 1956, 327); Вона тихо пройшла Площу Богдана, подивилась здалека на Софійський собор з його химерними старити банями, потім пройшла сквером, повз фунікулер (Коп., Земля.., 1957, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 652.