ФІБРИ́Н, у, ч., фізл. Нерозчинний білок крові, що утворюється під час її зсідання. Учені всього світу шукають методів лікування тромбозів крові. Це небезпечне й досить поширене захворювання спричиняється згустком кров’яного білка — фібрину (Веч. Київ, 28.I 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 582.