ФІБРИНОГЕ́Н, у, ч., фізл. Розчинний білок плазми крові, який під час її зсідання перетворюється на фібрин. Зсідання крові настає в результаті перетворення розчинного в плазмі фібриногену в нерозчинний фібрин (Анат. і фізіол. люд., 1957, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 583.