ФІГУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути наявним, присутнім де-небудь. Назва села була старовинна і на карті нашої Батьківщини фігурувала здавна (Смолич, День.., 1950, 123); Варто б було скласти гербарій квітів Параски Власенко за її малюнками. Тут би фігурували і волошки, і сон, і рожа (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 22); // Бути відзначеним, позначеним, згаданим де-небудь. На окладинці [обкладинці] Ви не поставили свого ймення, а вже ж мали на то право, бо ж Ваша робота — трохи чи не половина книжки.. Щиро Вам признаюся, що мені принадніше було б фігурувати поруч Вас, ніж самому (Крим., Вибр., 1965, 596); На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події — Параскіца фігурувала як родима відьма (Коцюб., І, 1955, 269); // Бути зображеним. Це має бути незвичайна повість. В ній фігуруватимуть «нові люди» при ділі, люди з духом Рахметова (Кол., Терен.., 1959, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 585.