ФІНІКІ́Я́НИ, ян і я́н, мн. (одн. фінікі́я́нин, а, ч.; фінікі́я́нка, и, ж.), іст. Те саме, що фінікійці. [Кассандра:] В в тебе [Андромахи] фінікіянка рабиня, ота, що вміє змії замовляти (Л, Укр., II, 1951, 293); — Батьку Юпітере! Ти, що звичаєм гостинним з’єднав нас! Хай у веселощах день цей минає троянцям прибулим І фінікіянам (Зеров, Вибр., 1966, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 599.