ФІНІ́ФТЬ, і, ж. Емаль, якою покривають візерунки на металевих виробах та фарфорі. Великого поширення на Україні набувають з кінця XVII ст. живописні емалі, які відомі в Києві під назвою фініфть (Укр. золотарство.., 1970, 38); // перев. мн. Металеві вироби, оздоблені такою емаллю. Українські фініфті відзначаються великою мальовничістю, яскравістю (Укр. золотарство.., 1970, 38); // Техніка виготовлення таких виробів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 599.