ФІРА́НКА, и, ж. Шматок тканини або тюлю, яким запинають вікно, двері тощо; занавіска. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (Фр., VI, 1951, 302); На вікнах почеплено тюлеві фіранки (Шиян, Переможці, 1950, 35); Проїхала старомодна карета з.. фіранками (Кучер, Зол. руки, 1948, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 601.