ХАВТУ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хавту́ра. — І що ж я мав? Яку я втіху мав? За жебраками носити торбу, хавтурки збирати, попихачем їм буть ні за спасибі! (Л. Укр., III, 1952, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 8.