ХАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Видавати хрипкі звуки; хрипіти. Зачав мій Шпак пісні виводить,— Та ні — зовсім не те виходить: Хоч вельми-дуже запищить, Хоч не до прикладу хавчить (Гл., Вибр., 1957, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 8.