ХАЗЯ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хазя́йка. І він усміхнувся: — Ти ж моя,— каже,— хазяєчка кохана! (Вовчок, І, 1955, 117); — Он ти яка! — бурмотів він.— Наче в казці — з’явилася і все зробила. Хазяєчка з тебе, нівроку!.. (Речм., Весн. грози, 1961, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 8.