ХАЛДЕ́Ї, їв, мн. (одн. халде́й, я, ч.; халде́йка, и, ж.).
1. Семітське плем’я, яке наприкінці II тисячоліття до н. е. заселяло узбережжя Персидської затоки. Любить він такі ночі безвечірні, і цю тишу, і якусь таємничість, гармонію у всій природі, їх, певне, любили споглядати мудреці — і халдеї, і еллінки (Гончар, Тронка, 1963, 20).
2. Виряджені у східний одяг персонажі із старовинних релігійних обрядових вистав.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 13.