ХАЛУ́ПНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до халу́пник. Кострубиха були халупниця і справді не мала при чім держати парубка дома і була б мусила віддати його в службу (Фр., III. 1950, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 15.