ХА́НСТВО, а, с.
1. Титул і права хана.
2. Країна, керована ханом. В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Дмит., Наречена, 1959, 23); Утворення під кінець XVIII ст. трьох середньоазіатських ханств — Бухари, Хіви й Коканду — було одним з важливих етапів на шляху до політичного об’єднання Середньої Азії, роздрібненої перед тим на безліч ворогуючих феодальних володінь (Іст. СРСР, II, 1957, 163); *Образно. Колись тут жив куркуль Обруч. А зараз володарює Карпо. Нині це його ханство (Тют., Вир, 1964, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 17.