ХА́ПКИ, присл., розм. Те саме, що по́хапцем. — Фаетон вже поданий,— обізвався Петро, держачи напоготові розіпнуте панове пальто, й хапки напнув його на могутні плечі (Н.-Лев., IV, 1956, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 22.